Зі спогадів учасника війни 1941- 1945, колишнього солдата Матвієнко Григорія Федоровича 1925 - 1993 -" Мені довелося бути учасником війни з Японією. Нашу частину підняли по тривозі і маршом з іншими військовими підрозділами в колонах прибули до пустелі Гобі. Бійців всіх екіпірували,видали по фляжці води і сухий пайок на трьох солдатів. Йшли через пустелю колонами пішки і тягнули на собі військове все спорядження, зброю, набої, гранати, хто їхав на автомобілях, то тим було легше, бо не тягли на собі зброю і військове майно. Проходили за добу 40, або 50 кілометрів, були привали, був і ночліг. Вдень було дуже спекотно, була нехватка води і дуже хотілося пити, бо була нестерпна спрага, а внчі дуже холодно, спасались від холода вночи,тим що вкривались шинелями і ще зверху на шинелю укладали плащ палатку і було тепліше.Були випадки, коли солдати були обезводнені ( не було води і спрага) і вмирали. Пустелю подолали, йшли через пустелю цілий місяць. Прийшли займати рубежі, а тут і війна скінчилась, японці капітулювали. Кінець цієї війни 2.09.1945. Пізніше ми солдати не могли зрозуміти, як змогли перейти пустелю і звідкеля взялась та сила. З військовими японцями не довелось нам повоювати, не зробили не єдиного пострілу. Війна скінчилась нас всіх повезли потягами до додому. Далі я отримав медаль "За перемогу над Японією".

Продовження історії про медаль "За відвагу" номер 520498. Цю історію на цьому сайті розповів Олександр від 25.01. 2021. Встановлено, що вищевказана нагорода належить - Олешко (Алешко) Григорій Федорович 1921 рн,народився Україна Харківська область Сахнощанський район. Призваний Сахнощанський РВК Харківська область. Сержант, командир відділення ПТР. Учасник боївв Запорізький області. Нагороджений цією медалью в 1944 році.Був учасником боїв на території Білорусі.Отримав важке поранення. Считався загиблим. Нагороджений орденом "Вітчизняної війни" 3 ст. Пройшов 2СВ, залишився живий і повернувся до дому. Десь в середині 1990 -х років власник медалі можливо помер і родичі, або знайомі родичів втратили цю нагороду. Ось і кінець цієї історії через 9 років.

В 1980-х працював на ХарМБ заводі Бермана. Доля мене звела з людьми, які пройшли страшну другу світову війну, які трішки розповідали, як воно було. В ті тяжкі випробування ці люди буде ще молодими людьми 1923 - 1927 років народження. Дядя Петро (Харківська обл.), 1925 р-н солдат 2СВ, зв'зкивець, ( електрик 12 C;Шильман І.(Харків),1923 р-н, був в евакуації "кував перемогу",механік 14 С, Дядя Троша (Трофімов?),1923 р-н (Харків), був в евакуації "кував перемогу", електрик С14; Путятін І.А., 1923 - 1925 р-н (Харківська обл.), солдат 2СВ, слюсар 14 С; Раплєв Петро, 1925 р-н, солдат 2СВ, електрик 17С; Кравченко Микола, 1925 р-н (Дніпропетровська обл.), солдат 2СВ, різьбонарізник 26С, Музика Д.М., 1927 рн, солдат 2СВ, танкіст, ст.майстер 26С. Всі ці люди були дуже порядні. Вони казали, що витримали і перемогли в 2СВ, тому що була мета перемогти, тобто весь народ був єдиний і об'єднаний. Мабуть і на сьогодні і нам всім потрібно бути об'єднаними, щоб перемогти страшного ворога, нацистів рф. Пам'ятаю розповідь одного з вищевказаних солдатів 2 СВ."Перемогли німецьких нацистів, прийшла довгожаданна перемога. Німеччина, М.Берлін, військові патрулі наших союзників (Америки, Великобританії, Франції), патрулі РА чергували по місту. Були червоноармійці, які дозволяли собі погані дії до німецьких жінок, пили гірку, були і бійки з патрулями. Патрулі працювали ефективно і затримували всіх хто проводив себе гедостіно солдата. В трамваях пересувались по місту місцеві мешканці, тобто німці, так і солдати наі і солдати - союзники.., так в трамваї до молодої німкені пристав солдат РА зв'зківець, йому зробив зауваження начальник патруля (американець), червоноармієць вдарив начальника патруля офіцера, вискочив на ходу з трамвая і втік. Цього солдата знайшли і затримали, цей солдат був покараний ". Така от цікава історія.

Згідно друкованого видавництва Книга Пам'яті України Харківська область 1).Воин Баигагазинов (Байгазинов) Ыбраихан (Ибраихан) не значится погибшим и похороненным на территории Харькова и Харьковской области. 2).Воїн Гриценко Степан Климович 1917 р-н не значиться загиблим і похованим на території Харкова і Харківської області. 3).Воїн Медведєв Микита Сергійович 1905 р-н. Сержант.Загигув 24.07. 1943. Похований Піски -Радьківські (том 17 сторінка 516).

Узнать про деда

медведев никита сергеевич

Ищу родных

Добрий день. Скоріш за все не оно
влювали давно операційну систему чи базу даних - тому висвічується проблема бази даних.
Мені дуже цікаво подивитись "база имен"
Буду вам дуже вдячна)

Разыскиваю Гриценко Степан Климович 1917 года рождения

Описка. Є вірним Агей Карякин.